076_EKONOMIKA_TORGIVLI: Лекція 7

Лекція 7. Основні засоби торговельного підприємства

1. Поняття та склад основних засобів підприємства.

У бухгалтерському обліку використовують термін «основні засоби». Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість якого може бути достовірно визначена

Згідно з п. 14.1.138 Податкового кодексу, «основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)»

Структура основних засобів – співвідношення різних груп основних засобів у їхній загальній вартості. Що вища питома вага активних основних елементів, то більш прогресивною є їх структура

2. Відтворення основних засобів. Показники стану та ефективності використання основних засобів підприємств.

Оцінка основних засобів підприємства є грошовим вираженням їх вартості.

Умовні позначення:

Ц – ціна придбання основних засобів;

Т – витрати на транспортування основних засобів до місця встановлення;

М – витрати на установку й монтаж;

ΔПп – середньорічний приріст продуктивності праці в країні за період

використання основних засобів;

t – тривалість використання основних засобів;

Sn – залишкова вартість основних засобів від початкової вартості;

Sв – залишкова вартість основних засобів від відновленої вартості основних

засобів;

А – річна сума амортизаційних відрахувань.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів

Справедлива (реальна) власність об’єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об’єкта в результаті операції між компетентними, обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами

Відновлена вартість основних засобів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами

Залишкова вартість основних засобів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних засовів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних засобів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг)

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією)

Балансова вартість – це сума, за якою об’єкт основних засобів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації:

БВоз = БВо + Вноз + Вкр + Врек – Вв – Аво,

де БВо – балансова вартість групи основних засобів на початок року, що передував звітному;

Вноз – витрати на придбання нових основних засобів;

Вкр – вартість капітального ремонту основних засобів;

Врек – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв – вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року, що передував звітному;

Аво – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному

Амортизація – це перенесення частинами вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання на виготовлену продукцію з метою повного відшкодування вартості основних засобів.

Об’єктом амортизації є вартість основних засобів, крім вартості землі й незавершених капітальних інвестицій.

Амортизаційні відрахування – це грошова сума перенесеної вартості основних засобів на виготовлену продукцію. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва, які відшкодовуються під час реалізації продукції.

За рахунок амортизаційних відрахувань формується амортизаційний фонд підприємства, який використовують на відновлення основних засобів

Нарахування амортизації здійснюють щомісяця.

Суму амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають шляхом застосування певних норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів на початок періоду.

Амортизовану вартість (вартість основних засобів, яка підлягає амортизації) розраховують як різницю між первісною (переоціненою) вартістю

об’єкта та його ліквідаційною вартістю:

АВ = ВП – ВЛ.

Нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисного використання об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс)